По дорозі на Голгофу

Голгофа – місце смерті Бога,

Голгофа – народження нас для неба,

Голгофа – місце Воскресіння.

Це гора нашого спасіння...

Іде Ісус обпльований побитий,

Кроваві рани на ногах і голові,

Іде померти, щоб змогли ми жити,

Щоби і ми померши ожили...

Навкруг юрба розгнівана сердита,

Нема любові ні в очах, ні в серці,

Земля слізьми, потом і кров'ю вся залита,

Іде Ісус, іде щоби померти!

Учитель наш, що мудро так навчає,

Дає усім дороговказ в житті,

Цілитель наш, котрий того зціляє,

Хто вірить в його сили неземні.

Той, хто навчав покинутий і зраджений,

Добро творивши чує в спині ніж,

Насмішками й прокльонами проваджений,

Об камні зранившись ступає босоніж.

Одна лиш Матір завмирає, терпить,

А серце тихо кров'ю обливається,

Вона іде за Сином не боячись смерті

І шлях слізьми дрібними застилається.

Віддати сина на роздертя і катування

І бачити ті цвяхи, молотки,

З трудом долаючи біль важку, ридання,

Нас всіх приймає за дітей – катів...

Так Син сказав, таке бажання Бога,

Бажання Боже для неї є закон,

Покірна і мовчазна перемога,,

Ось нагорода за Її любов!...

Де ж учні всі, апостоли де ділись?

Один Іван лиш вірний до кінця.

Як часто ми не можемо на ділі,

Зробити те, що кожен обіцяв?

Один цілує підло і зрадливо,

Інший зрікається відчувши небезпеку,

Решта втікає не діждавшись дива.

Яке ж тут диво? Час подумати про себе!

Учитель вмре з хвилини на хвилину,

Чого чекати ще? Для чого йти за Ним?

А ми надіялись на цю людину,

Що Він таки той переможе Рим!

Ісус розп'ятий весь кров'ю він стікає,

Помер ганебно на Хресті

І всім єством до нас волає:

* Кайтесь!

Провини один одному простіть,

Бо Я помер - приніс я кровну жертву,

Я переміг не тільки Рим, а цілий світ

І тіло розшматоване, роздерте,

За вас, за вас за всіх,

За тих хто зраджує, зрікається, вбиває,

За тих то перелякано тремтить,

За цілий світ Я на Хресті вмираю,

Щоби воскреснувши всіх інших воскресить!

Так небагато вас стоячих під Хрестом,

Матір моя, Марія Магдалина

І декілька жінок лишилося з Христом,

Іван, учень улюблений, із ними.

Немало й тих, що йдуть у прірву

Самі себе засуджують на смерть,

Та наш Господь з рук ворога всіх вирве,

Всіх тих хто каючись прийде,

Прийде до Нього впаде на коліна

І щиро визнає провини Він простить,

Бо ми для Нього кожен є дитина

Й за кожного серденько батьківське щемить.

Якби то всі ту тайну осягнули,

Ох як би звеселилось все творіння,

Земля б від радості ( а не від стогону) здригнулась,

Ми б всі досвідчили святого воскресіння!

Бажаю всім родитися для неба,

У цьому сутність є життєва і мета,

А в Бога місце є для мене і для тебе,

Бо всі ми є наслідники Христа.