Затягнуло небо грозою

Затягнуло небо грозою –

Поховалися всі у світі.

Лише ми босоногі з тобою

По калюжах біжимо, як діти.

Скільки того життя – щоб бути

Так, як всі, і ховатись під зонти?

Діставаймо скоріш парашути –

Покоряймо нові горизонти!

Завтра ж може дощу не бути,

Завтра ж може світити сонце.

Тож не треба вдягати чоботи

Чи сумнівно глядіть крізь віконце.

Як відчути життя з середини,

Пакуючись у скафандри?

Як наїстись смачної ожини,

Не зробивши при цьому ранки?

Ви, як хочте – сидіть удома,

А я хочу дощу і ожини.

Тож біжу по воді босоніж

Затяжної дощової днини.