Рандеву

На розі двох вулиць

Двоє знайомих-незнайомих

зустрілися і перезирнулися,

сподіваючись на нове рандеву.

Відтоді вона ходила там часто,

об свої думки спотикаючись.

Вона знала його ще з минулих життів,

надіялась і в мріях своїх

не один раз з ним бачилася.

І коли минув цілий рік —

він уже їй майже не снився.

А того березня на вулицях

випало так багато снігу —

і разом із тим снігопадом

він з’явився.

Їхні серця давно так не билися.

У повітрі такому холодному

зависло кохання палке.

Запахли знайомі парфуми —

як спогад забутої ночі,

схожі на сад стиглих яблук.

І думки стали, на диво, серпневі.

Коротке прощання — та довга журба.

Фінал лиш один:

вона є в ньому, а він — в ній.

Ця жінка, що істину

завжди знала одну:

душі, навіки поєднані,

більше одного разу не розминаються.