Частина 3
На вихідних я не встигла все зробити: то ідей бракувало, то ще чогось. Тому сьогодні, замість того аби спокійно відпочивати та чекати на завтрашню зустріч однокласників, я пішла до крамниці по тканину.
— Хто ж знав, що для такого виробу знадобиться стільки часу? – виправдовувала я себе, хоч і марно.
Погода теж чомусь засмутилась: небо потемніло так, ніби от-от гроза почнеться.
— Зараз ще й літо, град може випасти…
Від цих думок мене відволікла моя ціль: крамниця тканин для одягу. Я блискавкою забігла всередину, оббігла всі ряди зі своїм виробом та знайшла потрібний колір: королівський, але ніжний, білий з блакитним відтінком.
Я вже збиралась йти назад, аж раптом пролунав голос:
— Шановні покупці, почався град. Є ризик сильної непогоди, тому просимо всіх зачекати в приміщенні, поки все не мине.
Довелось зачекати.
Тут мою увагу привернула одна постать. Дівчина, вища за мене, волосся довге, блонд, і насуплені, як в істинного законника, брови над голубими очима.
— Кристино!
Не знаю навіщо, та я окликала свою однокласницю.
***
У середу я отримала своє вбрання з чистки та поїхала поїздом в Уппсалу. Неподалеку від моєї школи мешкає братик, у нього я й заночую.
На щастя, на роботі мене зможуть підмінити на цей час. Ніби-то все добре, але щось мене непокоїло. Скоро я дізналась що саме.
Не встигла я дійти до двору, де мешкає мій братик, як почалась гроза. Я такого шуму не боюсь, але, заради безпеки, забігла до найближчої будівлі.
То виявилась крамниця тканин. В ній щойно оголосили про непогоду.
— Кристино!
Тут мене хтось покликав по імені. Якби ж то був мій Вільгельм, але ні. Це була руда, нижча за мене (і за більшість шведів та шведок, яких я знаю) дівчина мого віку. Її голубі очі теж важко було не впізнати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!