І сумно так

12/04/2024 р. Б.

Хто я? Куди іду?

А я не знаю.

Чи маю я якусь мету?

Напевно маю!

Чи я живу?

Чи просто день за днем

Я виживаю?

А я не знаю.

Навколо світ,

А я ніби не в ньому.

Здавалося життя – політ,

Занадто довгий.

І в хаосі думок одні питання,

Сьогодні очі я відкрив.

Коли ж в останнє,

Я подивлюсь на все і кудись піду?

Кудись піду чи в нікуди

І за ким слідом?

Багато згублених у світі і забутих,

Все навкруги без них вже звикло бути.

І сумно так, що цінність нині не в людині

В біткоїнах, цінних паперах... у рутині?

І сумно так, що замість обіймів,

Ми обираєм «спанієлів й «далматинів»,

Що захищаючи тварин

Дітей ми на смітник усе частіше викидаєм

Й не помічаємо отих, що вже живуть,

Чому? Не знають!

Бо як тобі вже 30 плюс, а ти без «тесли»

Або хоча б не на простому мерсі,

То ти прожив твоє життя надарма,

Отак не склалось...ну чи просто карма?

І сумно так, бо все в житті минає,

Ні одна річ такої цінності не має,

Як найпростіше спілкування і обійми,

Й людина є людині незамінна!

І найсумніше те, що дехто віку доживає,

Для чого жив і куди йде?

А відповідь не знає!

Cristine@