Крок вічності.

Так, я не можу намилуватись твоєю переможною ходою.

Ти крокуєш невпинно вперед. Кроки легкі, дівочі.

Я ладен розгортати листя, каміння під твоєю ногою.

Щоб зробити ще мʼякшим кожен твій крок. Дні. Ночі.

Ти так швидко біжиш вперед, мою сивину наздоганяючи,

Я ладен знищити всі доріжки, щоб тебе, на мить, зупинити.

Але гублюсь в хащах свідомості, як то зробити не знаючи,

Що тобі каміння? Що листя? Ти повинна своє прожити.

4.02.25