Буденність
40094
Я сліпий, і голки евтаназій щоденні - уже не такі болючі.
Слава Богу, е ще ті, хто може втримати у цьому світі.
Кожен ковток води в пересохлому горлі - нестерпно пекучий,
Та я ладен віддати життя, щоб не забути, запамʼятати ці миті.
4.02.25
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯