З небес на грішну землю

Мої думкИ немов струмки,

Кудись до долу тягне.

Вони дзвінкі, вони стрімкі

Бадьорять й тішать спраглих.

Вони змивають з тіла бруд,

Тяжка стає одежа.

Прозорість речі набують,

У штанях росте вежа.

Твердіють гострістю соски,

Пече волога й холод.

Ти упіймав мої думкИ,

Відчув цей хтивий голод?!