Блаженні

Блаженна віра конвертується у страх,

якщо її впритул розстрілюють за силу

і слово завжди помирає на вустах

якщо несказане, а вже своє віджило

надія тоне, найчастіше, в ріках сліз

коли розходяться минуле та майбутнє

війна з домівки виганяє без валіз

й бере твоє життя собі на зуби кутні

далеке світле вигляда як замале

але малому дуже треба теж світити

і не кричи мені гидке своє «але»

я повернусь, я посаджу дрібненькі квіти

обабіч стежечки, що до дверей біжить

іще зачинених дверей мойого дому

блаженна віра перетворюється в міць

а на зубах війни життя твоє в оскому

зламати легше ніж загоїти, та стій

ми ж всі укупі стоїмо, то ж їй вдавитись

не опускаймо вже очей, тримаймо стрій

бо Україні час іще раз народитись