Вигнанець
Самотня тінь короткими перебіжками рухалася темним містом. В таку пізню годину на вулицях показувалися або королівська гвардія, або представники протилежної сторони закону, однак ця постать не належала до жодної з цих категорій.
Вправно оминаючи сторожу, тінь хаотично рухалася вперед, насправді ж перевіряла відсутність "хвоста" за собою. На поясі не відчувалася звична вага меча, тож потрібно було за всяку ціну уникати будь-яких сутичок.
Попереду замайорів потрібний будинок і тінь на бігу намацала в кишені набір відмичок. Зачарована огорожа впустила її на територію без жодного звуку, закляття відчувало кров істиного хазяїна маєтку. Добермани у дворі також не проявили жодного інтересу до нічного гостя, а гроза усіх слуг , чорний кіт на ім'я Деймос, потерся об його ноги, вибагливо муркочучи. Дверний замок піддався не більше ніж за десять секунд і тінь ковзнула всередину, намагаючись оминати скрипучі паркетні дошки, чиє розташування було викарбуване в пам'яті.
Обережно прослизнувши повз спальню нового господаря у його кабінет, тінь витягла з кишені ножа і розітнула собі пальця. Кілька краплин крові впало на килим, але решту випила магічна печатка потаємної шафи. Після цього секція книг від'їхала вбік, оголяючи стіну, на якій в позолочених піхвах висів фамільний меч. Той меч, що тінь, як істиний спадкоємець, зазвичай носив на поясі. Пальці звичним рухом відстебнули меча з кріплень у стіні і пристебнули піхви до ременя. Тінь посміхнулася власним думкам, відчинила вікно і зістрибнула в сад.
Життя вигнанця обіцяло багато труднощів, але вага меча на стегні запевняла в тому, що він зуміє вповернути те, що по праву належало йому.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!