Swordtember 2023

Королівському мисливцю доводилося полювати на різноманітну дичину за часи його кар'єри. Лосі, олені, лисиці, вовки, ведмеді, гірські бики, мантикори, василіски, грифони, песиголовці і навіть дракони - всіляке побачив на своєму віку цей дивовижний чоловік. Його обличчя завтірилося і засмагло від кількості годин, днів і місяців проведених у пошуках королівської здобичі, а волосся вигоріло на сонці до майже білосніжного кольору. Його впізнавали в тавернах, легенди про його здобич долітали до найдальших поселень королівства. Мисливець був званим і жаданим гостем за будь яким столом, а на його полювання можна було потрапити лише за спеціальним запрошенням і не завжди навіть сам Його Величність міг бути присутнім. За тридцять років служби королівський мисливець винайшов не один десяток пасток для усіх можливих видів звичайних і магічних створінь. Ніхто не міг утекти з його тенет. Мсливець славився не лише умінням упіймати здобич, але і здатністю її приручити, тому його частенько запрошували до себе вельможі, аби він допоміг приборкати звірів ними упійманими.

От і на цей раз королівський мисливець увішов у затемнену клітку. За тридцять років служби він звик робити це без зайвої думки, машинально, без страху і сумнівів, однак він точно не звик до того, щоб упіймана здобич кидалася на нього із тіні з мечем наголо.

Перша атака шкрябонула по захисту на плечі (дякувати досвіду, той був зроблений з урахуванням потужності дракона і втримався), але другу сивий чоловік зустрів лезом свого клинка. Напривелике здивування королівського мисливця звуку удару сталі об сталь не було. Він нахмурився, намагаючись розгледіти клинок, що тис на його власний і мало не вилаявся. Тінь відганяла його від дверей, атака за атакою, нападаючи швидко, агресивно і невтомно. Старий мисливець відбивався, а з того боку лунали захоплені вигуки і підбурювання.

Тінь знову атакувала, очевидно намагаючись перерубати чоловікові горлянку, і тому довелося докласти чималих зусиль, аби пригадати всі свої тренування з мечем. ВІн не часто використовував його на полюванні ( той же арбалет чи пастки були набагато більш ефективними), однак раз на тиждень вправлявся з гвардійцями, аби підтримувати форму провсяк випадок. Очевидно це був саме він.

Відбиваючи атаку за атакою, мисливець пробивавсяназад до дверей, молячись усім богам , що могли і не могли існувати, аби ті дозволили йому повернутися додому живим. Зрештою йому вдалося прорватися до дверей і вискочити з клітки, захлопнувши двері за собою.

Тінь метнулася слідом, вдарилася об закриті двері , прогарчала лайку знайомою древньою мовою і чоловік на цей раз вилаявся, упізнавши і мову, і вимову, і голос.

— Що, тваринка не по зубах Вам, пане мисливцю? — захихотів один з вельмож. Королівський мисливець розвернувся до нього і ледь поборов бажання вмазати йому по нахабній пиці. — Тупі високородні виродки! Це тіньовий ельф! —Гаркнув він натомість, оглядаючи гурт палаючим від злості поглядом. — Ви-ідіоти упіймали тіньового ельфа і не якогось простого, а спадкоємицю правлячого роду. Вельможі не прониклися його коментарем і далі собі хихотіли з невдачі мисливця. ВІн вилаявся. —Та най би вас побили сили небесні, з мене досить. Іду у відставку до драконової матері! Чоловік зірвав з себе ліврею і пожбурив на землю. Коли тіньові ельфи прийдуть по свою принцесу він хотів бути як найдалі за межами королівства.