БУДИНОЧОК БЕЗЛАДУ

Після балету каструль Марко і Соломія вийшли у коридор, де... крапнуло.

— Це що, стеля протікає? — здивувався Марко.

— А може, хтось влаштував дощ у приміщенні? — припустила Соломія.

І не дарма.

На найближчих дверях хиталася табличка:

"Парасолькова Кімната. Увага! Можливий раптовий настрій!"

Вони відчинили двері — і одразу шльоп!

Крапля впала прямо Маркові на носа.

У кімнаті, яка виглядала як звичайна вітальня, йшов справжнісінький дощ!

А під стелею літали... парасольки! Веселі, кольорові, кожна зі своїм характером:

одна крутилася, мов балерина,

друга носила окуляри і ховала книжку,

третя намагалася грати в хованки з хмарами.

— Ой-ой, — вигукнув знайомий голос.

З-за канапи визирнула Фея Розі, у гумових чоботах і з мокрою зачіскою, що стирчала, як кульбаба.

— Привіт, любі! Це я... випадково… чарівною паличкою… трохи… е-е… оживила погоду.

Виявилось, що парасольки повстали!

— Вони більше не хочуть просто сидіти в передпокоях! — пояснила Фея. — Вони хочуть літати! Рятувати! Співати під дощем!

Але парасольки трохи захопились:

одна почала обливати гномів з ложки,

інша кружляла з ковдрою як супергерой,

ще одна намагалась перетворити холодильник на човен.

— Треба повернути їм трішки спокою, — сказала Соломія. — Але як?

Марко придумав:

— Влаштуємо Парасольковий Карнавал! Після виступу — всі парасольки отримають власну полицю в Залі Пошани.

І шоу почалося:

Парасольки літали по спіралі.

Демонстрували “відкривання без рук”.

І навіть заспівали а капела під шум дощу!

Наприкінці парасольки з радістю самі повернулись на вішалки,

а над кімнатою з'явилася веселка з блискітками і підписом:

"Ми — не просто захист від дощу. Ми — частина пригоди!"

На згадку Фея вручила Маркові і Соломії міні-парасольки-брелоки:

"Використовувати лише для веселих дощів і раптових веселощів."

І, обтрушуючи з чубчиків кілька хмаринок, діти рушили далі — бо у Будиночку Безладу навіть погода мала почуття гумору.