60. Фіолетовий Велосипед Часу
Після морозного пікніка з Ведмедем Пломбіром Марко і Соломія опинилися у коридорі, де панувала тиша.
Але не звична бібліотечна — це була тиша… очікування.
Посеред кімнати стояв велосипед — старенький, але чарівно блискучий.
Фіолетова рама, мідні ручки, сріблясті дзвіночки, і табличка на кермі:
"Не керуй. Просто мрій."
— Цей велосипед… дивиться на нас, — прошепотіла Соломія.
— І, здається, хоче нас покатати, — додав Марко, вже сідаючи на сидіння.
Щойно вони вмостилися, велосипед легко хитнувся — і світ навколо поплив.
🌟 В одну мить вони опинилися у кімнаті, де ще тільки будувався Будиночок Безладу.
Гноми сперечались через розмір дверей для мишей, а Баба Яга красила підлогу мітлою.
🕰️ Потім — у день, коли Курочка вперше спекла мафіни, що сяяли, як монети.
Вони побачили самих себе — ще здивованих і розгублених.
🎠 А далі — те, що ще не сталось.
Кімнати, які тільки народяться, герої, яких ще не вигадали.
Світ, що постійно росте з кожної дитячої уяви.
— Це що, машина часу? — здивувалась Соломія.
— Це… велосипед казок, — прошепотів голос. Можливо, сам Будиночок.
Коли вони повернулися, велосипед залишив їм по маленькому брелоку:
"Кожна пригода — це рух. І кожна мрія — дорога."
І поки велосипед стиха дзеленькав на місці, наче підморгував,
діти вже чули нові звуки з сусідніх дверей.
Бо попереду було ще стільки кімнат, героїв і безладу —
а колесо казок ніколи не зупиняється.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!