БУДИНОЧОК БЕЗЛАДУ

Після зустрічі з забутими героями Марко і Соломія ще довго мовчали — не з суму, а з трепетної поваги.

Та вже за кілька кроків повітря навколо стало… дуже холодним.

— Знову холодильник без кришки? — жартома припустив Марко, затираючи руки.

На дверях нової кімнати висів напис:

"Пікнік для теплих сердець — навіть якщо все інше замерзло."

— Пікнік у мороз? — здивувалась Соломія.

Вони відчинили двері — і одразу ступили в яскраво-синій луг, засипаний пухнастим снігом.

Над головою — північне сяйво.

Під ногами — снігові подушки, морозиво росте на кущах, а повітря пахне ваніллю.

Посеред цієї дивовижної зимової казки стояв Ведмідь Пломбір:

білий, пухнастий, у фартушку з оленями й ковдрою на плечах.

— Вітаю! Ви якраз на пікнік! — проспівав він. — Щоправда, у мене трохи замерзло… все.

Виявилося, що Пломбір дуже хотів зробити літній пікнік, але має чарівний дотик холоду —

і все, до чого торкається, перетворюється на морозиво або замерзає.

Навіть чай став сорбетом.

Пиріжки — льодовими скульптурами.

— І що, ніхто не приходить? — запитала Соломія.

— Приходять… але швидко втікають до пледів, — зітхнув Ведмідь.

— Тоді ми зробимо Теплий Пікнік у Морозяному Світі! — вигукнув Марко.

І почалося:

Кіт у Кедах приніс термоси з гарячим шоколадом.

Баба Яга надала "чарівні ковдри", які гріли сміхом.

Всі влаштувались на снігових пуфиках і грали в “льодові загадки” від Гномів.

А ще:

Пломбір створив морозивну скульптуру Будиночка Безладу.

Гості кидали кульки з карамельного снігу.

І навіть сам Будинок надіслав пару димарів, з яких ішов теплий яблучний пар.

На завершення Ведмідь Пломбір подарував усім по кульці морозива у формі серця,

а Маркові й Соломії — спеціальні ложечки з кришталю:

"Ті, хто здатен зігріти інших — завжди знайдуть місце навіть у найхолоднішому дні."

І, з ніжністю у серцях і трішечки морозу на щоках, діти рушили далі — адже попереду чекала ще одна казка.