Рааріанець. Сказання про Сарана

Саран азах морса, закохався у Велике місто Соши. Він зрісся з цією місциною своїм назаї, як колись з океаном, і не зміг її полишити. Лише одне питання бентежило його спогади: коли саме сталася ця невідворотна зустріч? Можливо, коли вперше побачив силует сошийського маяка на тремтливому обрії? Чи коли цілий тиждень, затамувавши подих, споглядав величне місто з палуби корабля, доки храмовники не провели ретельний огляд і не дозволили ступити на корало-кам'яну бруківку вулиць, вручивши кожному члену команди вікову нашивку та тимчасовий цеховий кулон.

До цього Саран не знав справді Великих міст. Він народився у скромному поселенні на узбережжі Кхаул Катану, в родині, де кожен був або пірначем, або рибалкою. Як і всі довкола, він виходив у море на невеликих човнах, вистежував китів і акул, збирав перлини й видобував корали з морських глибин. Узбережжя неморів завжди оберігало свободу й незалежність, хоча Саран добре усвідомлював ціну цієї свободи — криваві війни з Катанським султанатом у минулому.

За його життя відкриті конфлікти вщухли. Його родина та інші поселенці регулярно відвідували сусіднє місто Ішрем, де обмінювали перлини, зуби морських тварин і дорогоцінний жир спочатку на срібні номі — квадратні монети з таємничими викарбуваними знаками, а потім ті — на якісне приладдя, міцні гарпуни, вишукані парфуми та інші речі, які самі неморі не виготовляли.

Мешканці Ішрему не приховували зверхності до чужинців — постійно намагалися спровокувати або принизити. Але всі у поселенні були готові до цього, і перед кожною подорожжю до Ішрему шаман наставляв односельців не піддаватися на образи. "Алюди різні, — казав він, — й не варто порушувати мир через звуки з чийогось рота. Це просто звуки. А добрий ніж, такий, як в Ішремі, власноруч не викуєш. Він незрівнянно кращий за кам'яний, і значно зручніший."

Звісно, дотримуватись цих настанов бувало непросто, особливо коли корінні алюди виявляли відверту зневагу до братів даринів. Однак навіть місцева варта навряд чи стала б на бік такого кривдника. Наскільки Саран розумів, товари неморів були життєво важливими для султанату — не менш важливими, ніж якісне приладдя для самих неморів.

У Великому місті Соши все було інакше. Містян не обходило, який у тебе райш чи колір назаї, хіба що ти чанар, але де йому тут взятися? Важливими були твої вміння, кількість номі в гаманці, твій цеховий кулон, і чи маєш ти родове прізвище, а не просто азах хіклі, про чиїх предків не збереглося жодної згадки на Кладовищах часу чи в міських архівах.

На восьмий день місяця Безлуння, року 953-го від Потопу корінних, Саран уже два з половиною роки жив у Великому місті Соши. І саме тут починається наша історія.