Шовк та кров.

Серед золота та діамантів, я втрачаю себе.

Дорогоцінний шовк огортає моє тіло, зваблюючи у розкоші та собі вартості.

Відображення у дзеркалі - моє обличчя, наповнене безлічу моїх ликів, кожен який має своє життя.

Вдихаючи солодкий аромат квітів на столі, тримаючи невеликий клаптик паперу з виразними словами, я по не баченній волі  втрачала свою душу.

Кров окропивша ніжні пелюстки квітів, а сльози покотилися по обличчю. Я не бачила життя серед вечірок та розкоші, лише в жалю та відкритості.

Багатство створює безликих та безжалісних, чиї серця палають до грошей. А я марила безнадійною та зродливою любов'ю, все ще одягнена у дорогий шовк, який обризнула кров'ю.