Чухлик

У руці пляшка горілки, в нагрудній кишені — рюмка, а в голові хмільно. Ну що може бути краще? Сонце світить, вітер дує, жаль, що тільки пташки не співають. Байдуже, головне те, що ноги самі по дорозі біжать, думати не треба. Сьогодні поминальний день, отже, треба мертвих пом’янути. Що завгодно кажіть про Чухлика: алкоголік, п’яниця, дармоїд, але те, що він не шанує свій рід — а-та-та! Поки не п’яний, як ніч…

Була у нього й інша причина — прозаїчніша й цинізмом просякнута. Вдома, з самого ранку, вже була розбита (а перед цим розпита) добра така пляшка «благодатної водички». Починався дебош і крик, оте вигадане правило «друга завжди зайва». Вислуховувати такі неподобства не хотілося, навіщо настрій поганити. Тому вихід один — піти пом’янути, у тиші й спокої випити за Царство Небесне.

Не будемо його судити, він сам вибирає, який шлях йому долати. Відзначимо те, що привело його спочатку в місцевий магазин-наливайку. У кишенях тепер вітер гуляв (якщо насмілювався туди подути), але в руках з’явилася пляшка. Третя за сьогодні, другу приговорили зі знайомим, нічим за Чухлика не кращим.

Алкоголік зі стажем все ж таки дійшов до кладовища. Хоча добряче його заносило — та йти зигзагами веселіше ж, прямо-таки пригода!