***

Ти мені ніколи не напишеш,

Не складуться літери в ім'я.

Іншою живеш ти, нею дишеш –

Це вона тепер твоя сім'я.

Ну, а я, тихесенько по линві,

Перейду над прірвою життя.

Закінчаться наді мною ливні,

Що кропили тіло і буття.

Якось тут добуду й перебуду

Внутрішню міграцію свою,

Все стерплю: оману і облуду –

І, як інші, в землю відійду.