Совість для диявола

АДЕЛЬ МОРІМЕ:

У світі стільки прекрасних ароматів, які нас оточують! Кожен день ми вдихаємо їх, переживаємо якісь події, а потім назавжди закарбовуємо у пам'яті, щоб одного дня, йдучи замерзлими вуличками, знову вдихнути схожий запах та повернутися до своїх спогадів. Напевно, я ніколи не перестану дивуватися нескінченому списку чужих асоціацій. Так само як і нескінченному списку безпідставних претензій, котрі чула кожен божий день...

— Я — Ваша остання інстанція!!! — гаркнула в слухавку, вкладаючи в голос усе своє обурення від десятихвилинної тиради. Але одразу ж зрозуміла, що наробила, й додала м'яким, солодким тоном для психічно хворих: — Тому, будь ласка! Зробіть глибокий подих і поясніть, чому ви вирішили, що у вас не оригінальні парфуми?

— Вони не пахнуть! — роздратовано сердилася клієнтка, змушуючи моє око нервово сіпатись від сотого повтору тієї ж претензії без якихось деталей. Ну не могло такого бути, щоб ця зброя масового знищення не дісталася до її носа!

— Вони взагалі не пахнуть чи пахнуть не так сильно, як би вам хотілося? — стала витягувати кліщами інформацію, щоб зрозуміти від чого відштовхуватись. — Чи може не стійкі? Чи може шлейф недостатній?

— Взагалі ніякого аромату! — продовжувала верещати вона, аж до дзвону у вухах. — Ваша підробка тхне одним спиртом! А я не за спирт платила тисячу шістсот золотих! А за те, що нюхала у "Відьминій лавці"! І його там не було!!!

Міс Трабл продовжувала верещати, наче її різали, поки я з високо піднятими бровами намагалася проаналізувати ті крихти, які з неї витягнула. Зі всього цього виходило, що вона отримала свій флакон з годину тому. На нещасному фото, яке вона надіслала, зчитувався батч-код, котрий розшифровувався цим же роком. Тобто їй дістався зовсім молодий аромат і цілком можливо, що він ще не настоявся. Судячи з карти клієнта, замовила вона сто мілілітрів і скоріше за все, просто не виприскала повітряно-спиртову пробку. Все ж таки об'єм не маленький і там разів з десять треба було натиснути, щоб спирт вийшов. Не кажучи вже про те, що кур'єр возив його машиною цілий день і аромату треба було банально відстоятись з дороги, щоб компоненти повернулися в початковий стан. Залишилось тільки тепер якось це пояснити цій скаженій жінці, яка продовжувала верещати, навіть коли я відсунула трубку від вуха на той час, що дивилась інформацію. І ж не ліньки їй було писати гнівний відгук мені в суботу о дев'ятій годині ранку…?

— Пані, ви тільки сьогодні отримали цей флакон. У ньому сто мілілітрів. По батч-коду йому якихось чотири місяці, — намагалася достукатись до неї милим голосом. — Він такий же молодий, як моя нервова система після відпустки. Дайте йому хоча б три дні постояти після дороги й зрозуміти, що ви його розкрили. Він ще сам навіть не втямив, що має пахнути.

— Що я зробила? — зависла клієнтка, а я раптово зависла разом з нею. Не такої відповіді я чекала на свої слова.

— Розкрили, — повторила, думаючи, що зв'язок поганий і вона мене просто не почула. Але мовчання на тому кінці було таким багатозначним, що я не втрималась і спробувала перефразувати, щоб вона мене нарешті зрозуміла. — Ну, натиснули разів з вісім, щоб спирт вийшов, і по трубці пішли парфуми.

— Бережи вас боже, дівчинко! — відхрестилася жіночка, здіймаючи мої брови ще вище. Такими темпами, вони скоро стелю проб'ють. — Я лишень ковпачок понюхала і відразу вам писати, щоб повернули гроші за цю підробку! Я що, дурна по вашому, бризкати на себе водою?! Та ви за кого мене маєте?!

Мої брови повільно поповзли угору і якби могли, то давно пробили б дах. Вона додумалась понюхати спирт, який випарувався за час транспортування і писати гнівні коментарі на сайті ще з восьмої ранку, але не додумалась бризнути хоча б разок, щоб той клятий спирт вийшов з дозатора! Ну що за божевільна жінка! Як вона взагалі збиралася користуватися ними? Вона що думала, що подивиться на них і ті по телепатичному зв'язку телепортуються на її шкіру?! Та що за день то такий!

— Шановна! — гучніше гаркнула, щоб зупинити чергову тираду про підробку, доки ще могла хоч якось контролювати себе. — Уявіть, що ваші парфуми — це чоловік після важкої дороги. Їм потрібен час, щоб випустити з себе спирт та прийти до тями. Дайте їм відпочити, а потім вже вимагайте якогось аромату.

— Ви мені що, чоловіка в флаконі продаєте...? — підозріло перепитала клієнтка, цілком серйозно уточнюючи. — Навіщо мені ваш алкоголік здався? Я парфуми хочу, а не спирт!

«Ви моєї смерті хочете в психлікарні...» — пронеслося в думках.

— Шановна! — гаркнула ще раз, авторитарно здіймаючись з нагрітого крісла. — Ваші парфуми на сімдесят відсотків складаються зі спирту! І на тридцять з екстракту! Тому, будь ласка! Натисніть на цей нещасний ковпачок! Ця... — запнулася, згадуючи як тхне цей дихлофос для гурманів. — божественна композиція розкриється і з трьох натисків. Тому насолоджуйтесь своєю покупкою! Гарного дня вам та світлого неба!

«На тому світі» — додала подумки, скидаючи виклик. За таку розмову з клієнтом мене не похвалять, але тут навіть менеджер на транквілізаторах не степів би. А я навіть чаю не випила зранку! Тому хай іде й відстоює. Ті парфуми навіть я чую зі своїм мертвим нюхом. А я, між іншим, навіть нашатир не завжди розрізняю!

Де б це знайти собі колегу по нещастю, яка б допомогла мені хоча б продавати парфуми, які я витягувала з чужих спогадів? Хоч бери та об'яву пиши:

«Шукаю безсмертного помічника з такою ж безсмертною нервовою системою і вбивчим поглядом, який міг би авторитетним голосом періодично гаркати про оригінальність магічних парфумів. А в перервах слухав би моє буркотіння, поки я читаю відгуки нелюдів»

Ніби чуючи мої думки, двері у парфумерну лавку відчинилися і впустили високого й статного чоловіка з вбивчим поглядом. Я аж замилувалася від такої краси й щасливо стала розглядати його прискіпливим поглядом. Але ж красень! Довге волосся, сильні руки, височенний ріст! Такого б поставити продавати, і всі місцеві жінки поселилися б в залі. Ще і якби голос був гарний — м-м-м. Казка! Ну давай! Скажи щось, щоб я закохалася в тебе остаточно! Нумо, красеню! Я в тебе вірю!

— Темного ранку...? — насторожено промовив чоловік з диявольськи спокусливим голосом. Помітивши мій зачарований погляд він насторожено зробив крок назад, відчуваючи підставу на інстинктивному рівні. — Я певно піду звідси...

— Ну, що ви! Проходьте, будь ласка! — поспішила перехопити його за лікоть та потягнути до стійки. Тільки б він десь поруч жив! Це ж який наплив відвідувачів буде якщо зробити його постійним клієнтом! — Що б ви хотіли купити? Парфуми? Туалетну воду? Можливо магічні аромати?

— Я взагалі то роботу шукав, але... — щось там ще говорив він солодким голосом, поки я не вірила своєму щастю.

Моє лице певно світилося як новорічна ялинка, котра стояла в залі. Ні! Як морда кота, якому налили ванну молока і поставили поруч десятикілограмовий шматок м'яса! Це ж треба було так вдало помріяти! Ось це я називаю — до-о-оля! В нього в роду точно інкуби потопталися. Золотко моє!

— Ви прийняті, — щасливо посміхнулася.

— Але ж... — злякано став оглядатися він по сторонах. — Я не розуміюсь на парфумах...

— Не переживайте, клієнти теж! — весело зауважила, роблячи крок на зустріч, поки він збентежено відступав від мого натиску.

— Я не маю де жити, — продовжував він спокушати своїм голосом. Це ж які продажі він мені ним зробить! М-м-м...!

— Можете жити тут! На другому поверсі є вільна кімната, — ще щасливіше дивилася на нього та уявляла, як він стоятиме з моїми рожевими флаконами в долонях. Та до мене черга вишикується тільки б подивитися на нього!

— Я — диявол! — схопився він за останню соломинку у своїх аргументах. Слабувато щось…

— А я — відьма, яка працювала цілий рік без відпустки! От і познайомились...

Схоже цей красень був божою компенсацією за всі мої страждання! Навіть якщо він просто стоятиме як статуя коло дверей, до лавки повалять усі місцеві жінки, лише заради того, щоб подивитися на нього. І як такого янгола занесло в це пропаще містечко? Добре, що мій магазинчик виявився першим на його шляху. І останнім!