***

Душі зійшлись на зламі тисячоліть,

На межі, що розділяла їх спокій.

Доля звела нову кров, і мимохіть

Прокинулись шумні хвилі в морі.

Хвилі, що розбивають берегові лінії,

Що вкотре б'ються об непохитні скелі,

Ті, що стирають межі між релігіями

І зігрівають людські серця замерзлі.

Правда поневолі зникне між лиманів,

Залишивши слід, що приведе до руїн.

Тоді вони почнуть розбирати завали,

Аби зрозуміти історію забутих країн.