Я ніким не була

Я ніким не була і не стала, а все так змінилось.

Не лишаю писати й триматись за краще минуле.

Струни душ рвати силою думки та думкою сили.

Час – пронизливий біль, регулятор Господніх задумок.

Все навіки пішло... Поцілунки й північні утечі.

Підліткова любов, що примусила серце горіти.

Смак вина на вустах, запах «Бонду» та пам'ятний вечір.

Охолола душа і ніяк їй уже не зігрітись.

Це доросле життя я щодня відкидаю навмисне,

І не хочеться вірити в те, що задумано Богом.

Підступатиме смерть, лиш на небі Він кнопку натисне.

Як же жити, коли... знаєш сутність свого епілогу?

Незалежні? Брехня! Гарний жарт чи якась небилиця.

Бо на кожному з нас непомітні для ока кайдани.

А в кінці тільки вічна пітьма, і мені без різниці,

Чи згадаєте словом хорошим мене, чи поганим.