Гівер Крапка й Чонго смайлик цифри, знаки рятували.

Час збігав доволі швидко.

Крапка нервувала сильно.

Чонго поглядав в віконце,

чи прислали щось у поміч.

– Ось, нарешті, відізвались

смайли з інших веб-каналів –

завалили увесь Вайбер:

віник, фрукти, різна фарба.

Ет, чудні – і вогнегасник!

Молоток, відро ще й ласти…

Навіть здоровенна ванна.

А де помпа? Жаль, немає…

– Як тепер нам рятуватись?! –

з відчаєм зронила Крапка.

Робот, поїзд, шлюпка, сонце…

Сонечко нам допоможе!

Сонечка розкидуй смайли!

Більше, швидше – часу мало,

нам поспіти б до світанку,

а то згибнем всі безславно.

Ой, як гаряче. Пече!

Рукавички десь там є?

Чонго, дай мені дві пари,

і собі одінь одразу ж.

Диви не впади у ямку –

ковзко, мокро – змочиш штані.

Прийдеться й тебе спасати –

давай прив’яжу до швабри.

Глянь, водиченька уходить.

Ми найкращі! Ми хороші.

– Крапочка, а ти хвалько!

Настрій бачу на всі сто.

– Ну, не так щоб дуже сильно.

Думаю, що заслужили.

Скромність не завжди окраса,

тож шануймо свою працю.

Славно висохло. Побігли!

Поміч точно всім потрібна.

Я – аптечку, фарбу, пензлик.

Ти олівчики й серветки.

Підрихтуєм одежину,

підмалюєм кислі личка –

поспішимо, друже, Чонго.

Закомандувала строго:

– У рядочок станьте скорше.

Всі на місці – тире, коми?

Номери, зрахуйте знаки –

чи не змило кого раптом.

Обтирайтеся ретельно.

Заглядайте у люстерко.

Підсушить волосся, панство,

ще хвилина у запасі.

Ранок. Ходики. Сім двадцять.

Посмішка, поправте плаття.

Задзвенів будильник жваво.

Знаки милі, вспіли. Браво!