Гівер Крапка й Чонго смайлик цифри, знаки рятували.

Чонго сумував, не плакав.

– Не всміхнулась мені вдача.

Розумієш… була мрія –

щоб мене усі любили.

– У житті так не буває,

щоб любили всі й одразу.

Ти ж не бублик, не цукерка –

не роби з життя проблему.

А мене й не помічають.

Кинули – ну, крапка й крапка.

Що тепер так перейматись –

у кожного своє призначення.

Найрідніших цінувати

маємо й оберігати.

А все інше… Як складеться.

Часом – гладко. Часом – кепсько.

Непомітно, у розмовах,

вандрівці дістались дому.

Добре, затишно, тепленько…

Дім – це там, де нас чекають.