Гівер Крапка й Чонго смайлик цифри, знаки рятували.

Ніч у домі… Тихо, тиша...

Спить дівчатко, сопе в ліжку –

кошенятко у ніг біле.

На стіні старий годинник.

Біля ліжка м'які капці,

телефон лежить на шафці –

виключити позабула,

тож життя нічне вирує.

Смайлик Чонго теж дрімав:

сонний носик почесав,

коцик тільки-но підправив,

як на нього Крапка впала.

Чималенька, чорна, боса,

з розкуйовдженим волоссям:

– Скинули мене з полиці…

Вибачаюсь, де тут вихід?

Там таке... такеє сталось!

Забираймось звідси махом!

Води повно. Троха, трохи

й амба Вайберу – затопить.

Винний Гімі, гіф товстенький –

в гості напросивсь під вечір.

Чаювали… Раптом скочив,

чашки полетіли – шкодник.

Нахилився їх підняти,

потягнув рукою скатерть,

бахнувсь на підлогу чайник –

добре що вже не гарячий.

Він такий необережний,

вайлуватий і дебелий…

Де не стане – усім тісно.

А сьогодні вчинив лихо.

Смайли, емодзі розмоклі,

в водяній сидять облозі,

хто куди біжать зі страху…

Де сховатись бідолахам?

Що робити – я не знаю

Мені дуже, дуже лячно.

Ні, тікати – то найгірше!

Як ми друзів в біді кинем!?

Мене звати Гівер Крапка.

Пилосос би десь дістати…

Підсушили б все навколо.

Що на це ти скажеш, Чонго?

Жаль і дівчинку маленьку:

встане з сонечком раненько,

включить зразу телефон,

а там чорним чорний фон.

Розпливлося, потекло…

Як напишеться письмо?!