4
Йшли місяці, і з кожним днем батько ставав дедалі похмурішим. Він рідко ділився звістками з кордону. Але з його обличчя було зрозуміло - мертві все ближче. Городяни готувалися до найгіршого. Біля ратуші збиралися знатні жителі, які вимагали починати евакуацію. Вони не вірили в перемогу живих. Майже ніхто не вірив.
Тому, коли одного разу задзвонив дзвін, народ злякався, але зовсім не здивувався. Загони воїнів із тилу стягувалися до кріпосної стіни. Запалювали смолоскипи, носили бочки зі смолою. Люди розуміли, що можуть не впоратися.
Бургомістр віддав наказ відводити жінок і дітей на північ, у гірські селища. Хоча знав, що навряд чи це врятує... радше - відтермінує неминуче.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!