Оголені вічністю

Берегти себе самотинням...

Будуй свої мури, допоки ще повно надії,

Допоки ще осінь не встигла звести небеса.

Будуй свої мури, аби не писати руїни:

Хай дихає вгору велично-зніміла краса...

Ти одинокий, у за́палі, прірві і думі,

Оголений вічністю, мовби суцільний туман.

Захищений спомином в радості, інколи - в сумі,

Замріяний тишею, мовби густий океан.

І вся твоя сила захована десь під камінням,

На березі ночі, що кинула рання весна.

Дозволь собі правду - пишатись незримо-дозвіллям

І бути самотнім, в оазі живого тепла...

26.04.2025