«Момент»

Кулі свистять за плечима,

Вітер шепоче: «Біжи…»

Він і вона — серед диму,

Тільки секунди — чужі.

Очі у неї тремтливі,

Руки холодні, як сталь.

Він посміхнувся щасливо,

Ніби пройшла та журба.

— Бачиш он там, за полями,

Море і теплий світанок?

— Бачу…— шепоче нестями,

Вітер стирає той планок.

Тиша. Лиш постріл далекий.

Час розчинився, застиг.

Мить ця — мов вічність коротка,

Але у серці вона назавжди.