Дива трапляються. Kim Taehyung

Вона закрила свій квітковий магазинчик на дві години раніше, щоб встигнути спекти рисовий пиріг до приходу Техьона. Довго возилася з тістом. Вся в борошні, дівчина носилася кухнею, як ненормальна, адже часу було мало, а роботи залишалося ще дуже багато. І як тільки прийшов Те, вона поставила пиріг у духовку.

Поки в будинку стояв неймовірно смачний запах, вона спостерігала, як Те виносить сміття з двору й незадоволено фиркає після кожного речення, сказаного собі під ніс. Чула кожне слово, сказане ним, і деякі з них зачепили, на перший погляд, холодне серце дівчини. Але вона не така вже й холодна, як здається. Її серце тендітне, як і в кожної людини — просто деякі вміють це приховувати. Ось і вона навчилася за стільки років.

Багато разів їй прямо в очі говорили правду, а вона лише слухала і нічого не казала. А вночі, коли ніхто не чує й не бачить, ревіла, заливаючись сльозами...

І ось пиріг готовий. Запах неймовірний, а на смак ще кращий, бо вона готувала його за особливим рецептом, який їй колись відкрила бабуся, коли вони вдвох залишилися вдома в дощовий літній день, і робити було нічого, крім як порадувати втомлену маму смачним пирогом.

Він завжди викликав у неї усмішку на обличчі, навіть якщо день був важким і дуже довгим. Сойон згадувала ті дні з особливою ніжністю, адже тоді відчувала любов удвічі сильніше. Любов бабусі, руки якої від роботи виглядали набагато старшими за її вік, і любов матері, яка ростила дочку одна, без допомоги батька.

Тоді було важко і складно, бо іноді доводилося виживати. Але вони втрьох пройшли всі труднощі, а з часом навчилися справлятися з ними вдвох, як бабусі не стало, коли Сойон виповнилося 16 років.

І ось, коли пиріг уже остигає на столі, і в чайнику вже настоюється чай, вона з посмішкою нарізає пиріг і відчуває приємне тепло всередині — як у кімнату вривається Техьон...

— Мені це набридло! Чому ти мовчиш? Чому не говориш зі мною? Чому я повертаюся додому незадоволений через те, що не почув від тебе «Дякую» або просте «Ти — молодець»? Чому ти не хвалиш мене? Я ж важко працюю вдень, а потім приходжу сюди й прибираю сміття або розчищаю двір від снігу. А я ж можу і не приходити, якщо захочу! А ти навіть на прощання не скажеш ні слова. Все мовчиш, порпаєшся у своїх вазонах. Сьогодні навіть не привіталася! Бігала весь час до себе в кімнату. Це мені вже набридло. Моє терпіння тріснуло...

— Дякую. Ти — молодець, що допомагаєш мені. Ти добре справляєшся. І я дуже тобі вдячна за це. За те, що ти тут, і що приходиш сюди щовечора...

— Що???

— Сідай. Чай уже охолов, — промовила Сойон, відрізаючи шматочок пирога.

Техьон ніби язика проковтнув. Повільно опустив свою дупу на крісло й мовчки з відкритим ротом спостерігав за поведінкою Сойон. А в голові творилося щось неймовірне. Думки виникали одна за одною, і мільйони питань крутилися в голові.

Прийшовши до тями, Те голосно проковтнув ком, що став поперек горла, і швидко-швидко закліпав віями.

— Ось, візьми. Це твій шматочок, — подала йому тарілку зі смаколиками.

— Дякую... — ледве вичавив із себе хлопець, дивлячись на пиріг голодними очима.

Сойон сіла навпроти й теж взяла собі шматочок пирога. Те спочатку недовірливо дивився на неї, думаючи: а раптом пиріг отруєний?) Але коли дівчина відкусила великий шматок пирога, він набрався сміливості спробувати. Невпевнено відокремив виделкою маленький шматочок і поклав його в рот...

Від задоволення Те заплющив очі, відчуваючи, як солодкий рисовий пиріг тане в роті. І раптом його смак нагадав бабусю. Її пиріг був таким самим на смак і так само розпливався в роті. А потім він розплющив очі й побачив її перед собою. Бабуся всміхаючись спостерігала за маленьким Те, як він радіє звичайному пирогу, і з його обличчя не зникала яскрава усмішка.

У спогадах сплив найщасливіший момент його життя: кімната, наповнена сонцем, мама у дворі розвішує білизну, а бабуся готує їсти за плитою. І сусідська дівчинка з собакою грається на вулиці. Каштанове коротке волосся, майже як у нього, маленька сукня і білі туфельки. Вона часто приїжджала з мамою до бабусі, яка жила по сусідству, і любила іноді бігати до Те, щоб погратися. Мама Те жартома говорила, що дівчинка їй як дочка, адже в них із Техьоном однакові родимки на носі й карі очі, наповнені щастям...

І раптом хлопця ніби пронизав струм. Він розплющив очі, вирвавшись зі своїх спогадів. Вирячився на дівчину, не знаючи, що сказати. Та й слів не міг підібрати в той момент. Усередині вирували дивні й досі незнайомі почуття. Хоча ні... одного разу він уже відчував щось подібне. Як тоді в дитинстві — до тієї сусідської дівчинки.

Незручну тишу розрізав телефонний дзвінок мобільного Те.

— Телефон... — сказала Сойон.

— Що? — перепитав хлопець, відірвавши погляд від дівчини. — Ах, так. Мені треба відповісти.

— Добре. — вона продовжила насолоджуватися пирогом.

— Так, Чімін~а. Так, добре. Зараз прийду. — він сховав телефон у кишеню. — Мені треба йти. Хлопці хвилюються...

— Угу, добре, йди.

— Ага... — попрямував до виходу. Схопившись за ручку дверей, обернувся і на прощання кинув: — Дякую. За пиріг. Бувай...

Третя година ночі, а Те все не спить. Та він і не намагався заснути. Те, що сталося сьогодні, перевернуло все з ніг на голову.

Пиріг, спогади про бабусю, щасливе дитинство і... сусідська дівчинка.

Він тоді бачив її востаннє. Вона більше не приїжджала з мамою. А потім і Те переїхав в інше місто. Так їхні шляхи розійшлися. Спогади про неї були найтеплішими, адже вона була його першим коханням. І нехай вони були ще дітьми, але це почуття — найчистіше і найневинніше. Воно справжнє. Це було давно, але воно залишилося досі.

І Те все ще пам’ятає її — сусідську дівчину з родимкою на носі по імені Сойон...