Так легко прощаєшся, легко знаходиш іншого

Так легко прощаєшся, легко знаходиш іншого.

З провінції в центр, від парку в гірський похід,

Від весни до весни, ти вбираєш вологу ніжності,

Мов забуті тобою в провінції білі сади.

Я бачу тебе за вікном. Так минає століттями.

Ти проходиш заквітчана щастям і пружна хода

Вбирає у себе всі погляди теплого міста

В якому минає розхристана юність твоя.

А ти роздивися — коріння будинків у вулицях

Де навстіж прочинені вікна і кожен фасад,

Пустими очницями сумно на тебе дивиться,

А десь у провінції геть пропадає сад.

28.03.2024