«Коли говорять серця»

Ти кажеш — ми зовсім чужі,

А серце вогнем упізнало.

Твій погляд крізь літери в тиші —

Як пальці, що шкіру читали.

Я торкаюсь тебе — між словами,

Де стираються межі й страхи.

Ти пульсуєш у русі між нами,

Наче вітер у жилах весни.

Я жадаю тебе — на підлозі,

На столі, у думках, без прикрас.

Там, де світ стискається в прозі

Нічних нескінченних фраз.

Ти — у шепоті, в подиху, в снах,

У зіницях, у шкірі, у тиші.

Я ввібрав тебе в кожен свій страх,

Щоб кохати — не стримано. Вище.

Не тікай. Це не сором — це жар.

Це не біль — це жага палає.

Ти — пульсація крові, пожежа.

Ти — вся в мені. Мені — тебе мало.

Бо коли розмовляють серця —

Роздягаються душі поволі.

Ти вже тут. Ти в мені. Ти — моя.

Без умов. Без жалю. Без болю.