«Я тебе відчув»

Ти питаєш — а я вже торкаюсь

Твоїх слів, наче тіні плеча.

У думках, мов у мрію ховаюсь —

У твій запах, що манить мене.

Не живу у надії — у спразі,

У тремтінні між сном і журбою.

Я смакую тебе на світанні —

Як той подих, що будить, п'янить.

Що беру я з собою? — Твій голос.

У нім чую, як шепчеш: «люби...»

І з вуст твоїх ллється, мов полиск,

Тиха ніжність, що серце пали́ть.

Я люблю — коли ти у повітрі,

У дощах, що торкають вікно.

Я не знаю, чи я тобі — любий,

Та давно вже живеш ти в мені.

Хочеш — вчитиму слухати тіло?

Хочеш — стану твоїм без імен?

Я відчув тебе шкірою — сміло,

Ще до того, як стала — моя.

«Ти сама до мене доторкнулась.

Тепер… дозволь — я відповім».