Самотність

41070
Публікація: 05.06.2025
Вірш
Завершено

Самотність тиха, наче тінь,

вона приходить без запрошень.

Лягає холодом на плечі,

немов забуте кимось прошення.

Її ніхто не зве в свій дім,

та все ж вона ключі знаходить.

Стає безмовним гостем в нім,

і з часом серце нам холодить.

Вона шепоче: "Ти один,"

і день здається сірим, довгим.

Та серед тиші й снів чужих

шукаєш світло за порогом.

Самотність — це не ворог твій,

вона лиш тиша для думок.

І серед ночі темноти

ти знайдеш світла перший крок.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі