Самотність
41070
Самотність тиха, наче тінь,
вона приходить без запрошень.
Лягає холодом на плечі,
немов забуте кимось прошення.
Її ніхто не зве в свій дім,
та все ж вона ключі знаходить.
Стає безмовним гостем в нім,
і з часом серце нам холодить.
Вона шепоче: "Ти один,"
і день здається сірим, довгим.
Та серед тиші й снів чужих
шукаєш світло за порогом.
Самотність — це не ворог твій,
вона лиш тиша для думок.
І серед ночі темноти
ти знайдеш світла перший крок.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯