Кипить мій мозок, він бурлить

Кипить мій мозок, він бурлить,

Локомотив рушає вмить.

Пронизує простір, б’є рекорди,

Як зі струни бринять акорди.

Не поспішаю я за ним —

Думки пірнають у стрімкий вир.

Як шаленіє вітер в полі,

Так розум мій шукає дику волю.

Не знаю, як його спинить —

Не спить, не втомлюється — все мчить.

Уривки образів та фраз

Сплітає в цілісний каркас.

І вже не я керую ним,

А він веде мене туди,

Де світ фантазій та думок

Поєднуються у вибухову мить.

І тільки серце, десь у глибині,

Шепоче тихо: «Зупинись та спи».

Та розум мчить усе вперед —

У простір вільний без межі.

01.04.2025