Невидимі думки

Вона малювала в уяві картини:

яблуні цвіт, жменьку малини.

То танцювала, мов балерини,

то усміхалась, як модель на світлині.

Стільки всього хотіла зробити,

доки не змусили її змити -

усмішку з вуст,

погляд униз потупити.

Їй легко вдавалось усім довіряти:

не слід нове починати,

не будеш на подіумі йти,

комусь іншому сяють зірки.

Та хто вона, щоб вірити собі,

де щодня у флешмобі

(не)добрих людей

її невіра - їхній трофей.

Так хочеться їй багато сказати -

але перш за все...обійняти.