Нарешті тобі, мій друже.

Я знаю, що грати з дияволом небезпечно.

Я знаю, що захоплюватись так сильно не можно.

Я знаю, що падаю у велику безодню.

Але ти простягнеш мені руку.

Я знаю, чим біле різниться від чорного.

Я знаю усі сірі відтінки фарби.

Я знаю, що світ сповнений кольорами.

Але з тобою пізнав я цвіт суцвіть.

Я знаю на землі, де точуться війни.

Мене, як солдата, збило з ніг.

Я знаю, що ти й сам ледве повзеш.

Але мене боком поведеш за плече.

Я знаю, що маю боротись за існування.

Я знаю, що сильніший ніж думаю сам.

Я знаю, що ставлення до мене несправедливе.

Але ти показав, що таке жага до життя.

Я пам'ятаю, як ми спостерігали за небом.

По зірках визначали наші долі.

Я знаю, що ми не втечемо від потворних сторін.

Але ти спонукаєш мене прийняти себе.

Я знаю, що часом надумую.

Я знаю, що можу розізлити.

Я знаю, що я доволі незручний у переконаннях.

Але все одно ти пригрієш мене.

Скажи мені, як боляче було.

Коли ти душу відкривав. Себе.

На сцені розкроївшись,

Вивільнивши крик.

Щоб лиш відлуння

Голосу почути

В пустій залі.

Я знаю.

Я знаю, друже.

І все, що залишається робити-

Гірко посміхнутись.

Поплескати в долоні

Під акомпонемент німих

Аплодисментів.

Здригнуться плечі,

Витертуться сльози-

І знову маска комедіанта.

Принаймні так тебе почують.

Принаймні так тебе сприймуть?