Знаєш… я була в тебе закохана

Знаєш… я була в тебе закохана —

Налякана, розгублена, сполохана.

Не знала, як із цим вогнем бути,

Як далі жити — мовчки, не збагнути.

Та й не було шансу перевірити,

У що це почуття могло вирости.

Мерехтіло, пульсувало, як живе —

І могло любов’ю стати. Але…

І наші зустрічі — короткі, випадкові,

Серед чужих очей — погляди несмілі.

Швидкі обійми, стримане бажання —

І лиш у спогадах зростало це кохання.

Хотіла б, щоб мені було байдуже,

Щоб не боліло те, чого не сталося.

Живе цей сум… не пізнаємо вже.

Минув наш час. На що ж я сподівалася?

11.06.2025