Пастор

Мою мовчазну та принишклу поведінку батьки сприйняли, як перший крок на шлях праведного життя. Після повернення додому з церкви я була повністю поглинута думками про ситуацію, яка сталася між мною і пастором. Що це взагалі в біса було? Реальність пливла, нагадуючи більше якийсь дивний сон ніж дійсність.

"Доню, то ж як пройшов твій візит?" - за вечерею матінка вирішила розпитатися в мене про похід в церкву.

"Та нічого, я поговорила з пастором Кирилом, він дав мені єпітафію чи єпифимію, не пам’ятаю як ця чортівня називається," - я намагалася говорити своїм звичайним тоном, щоб не закласти підозри, що сьогодні я далеко не відмолювала гріхи.

"Єпитимія. І що ж це було?" - матінку аж занадто цікавили всі подробиці.

"Читати щось там Марії Єгипетській. Я почала це ще в церкві і Кирило чекає на мене завтра, щоб продовжувати," - найскладніше завдання наразі полягало в тому, щоб зберегти нейтральний вираз обличчя, адже при одній згадці про це я починала посміхатися.

"Не називай його просто по імені, це не допустимо, він священнослужитель!" - враз спокійне обличчя матінки змінилося на гнівну гримасу. Звичайно, це їй куди важливіше.

"Добре, я вже не голодна, мабуть піду краще спати."

Не сказавши більше ні слова я відправилася до своєї кімнати. Як тільки голова торкнулася подушки мозок знову запустив пекельний атракціон хтивих думок. Невже це відбулося насправді? Я сильніше кутаюся в ковдру, знову безнадійно намагаючись заспокоїти себе. Спогади минувшої зустрічі повністю захопили мій мозок і я знову відчула приємне тепло внизу живота. Втретє за день, ви серйозно?

Я важко зітхаю і скидаю ковдру з себе, даючи холодному повітрю шанс заспокоїти розпашіле тіло. І знову примарні дотики малюються запаленою уявою. Але зараз я навіть мастурбувати не можу. Я хмурюся, пригадуючи останню розмову з пастором перед тим, як я пішла з церкви.

"Гріх буде тебе спокушати знову і знову, але ти маєш чинити йому опір. Тільки так ти будеш спроможна побороти його. Тому не смій торкатися себе, коли мене немає поруч."

Дідько, якого чорта він собі дозволяє? На підставі чого він вирішив, що може роздавати накази направо і наліво? Я роздратовано застогнала і перевернулася на бік, обіймаючи ковдру. Хоча тягар думок про завтрашню зустріч з пастором тиснув на мої нерви, втома пережитого дня давала про себе знати і я потроху почала розслаблятися і засинати.

***

Я знову заходжу до церкви. Погода надворі ще похмуріша ніж була вчора, через що тривожність ще більше била по нервам. Сьогодні церква пахла окрім ладану ще й вологістю. Не тією вологістю, про яку ви подумали, збоченці. Вітер приніс зі сходу запах осіннього дощу, що віщувало про скорі холоди. Я дужче закуталася, намагаючись угамувати дрібне тремтіння і мурашок на шкірі, які виникли чи то по причині легкої прохолоди, чи по причині нервового перезбудження.

Сьогодні сонце вже не освітлювало зали церкви, тому атмосфера стояла зловіща. Я пройшла далі по коридору і вийшла на світло до просторої сцени. Я здивовано оглядаюся довкола, адже ніде не помічаю пастора Кирила.

"Можливо він в кабінеті?"

Я обійшла сцену і попрямувала до коридору, що вів у жилі приміщення церкви. Насправді пастори вже давно перестали оселятися тут на постійній основі, але кімнати зберегли свій початковий функціонал. Я підійшла до старих дубових дверей і обережно постукала. За дверима одразу почувся шум метушні і шелест одягу. Було чути як ніжки стільця з болючим скрипом проїхалися по підлозі, після чого важкі кроки наблизилися до дверей. Всього кілька обертів замка і переді мною постає масивна фігура пастора Кирила. Можливо він намагався нашвидкоруч привести себе до ладу, але його розхристаний верх сутани та не причесане волосся видавало, що перед цим пастор був не в зовсім презентабельному вигляді. Він помічає мене і одразу ж на його обличчі з’являється посмішка, від якої холоне кров.

"Добрий вечір, Ви говорили, що я маю сьогодні прийти," - як би я не намагалася говорити спокійним голосом, мій тембр зривався і тремтів.

*Так, добрий вечір, проходь в кабінет," - чоловік відступив трохи вбік, аби я могла вільно зайти всередину кімнати.

В кабінеті було доволі темно, важкі полиці височіли попід стінами, повністю заповнені якимись книгами та папками. Посеред кімнати стояв масивний стіл з темного дерева і кілька стільців, один поякісніше, очевидно для самого пастора, і кілька попростіше, для відвідувачів. Я проходжу далі по кімнаті, розглядаючи її. Двері за мною тихо зачинилися і що найбільше мене здивувало, замкнулися. По спині відразу побігли табуни мурашок і тіло кинуло в холодний піт.

"Не соромся, сідай," - Кирило обійшов мене і кивков вказав на один зі стільців.

Я покірно киваю і обережно сідаю.

"Отже, минулого разу ти змогла сповідатися та досить достойно виконати єпитимію, що говорить, що ти починаєш розуміти себе і роль Бога в твоєму житті. Головне не картай себе за гріхи, ми всі час від часу робимо помилки, але не забувай, що людська природа це не виправдання грішному життю, - повчальний тон пастора тепер звучав фальшиво, оскільки я добре пам'ятаю як пройшла моя єпитимія в церковній бібліотеці. - Тепер, після того, як ти сповідалася, потрібно провести причастя, як символ того, що ти усвідомлюєш і каєшся в тих гріхах, які ти зробила. Ти колись була на причасті?"

Я напружую свою пам'ять намагаючись згадати хоч щось із тих разів, коли батьки брали мене з собою на церковну службу.

"Вибачте, але я не впевнена в тому, що можу коректно описати свої знання з цієї теми," - я відкидаюся на спинку стільця і закидаю одну ногу на іншу. На щастя, завдяки столу чоловік не може бачити, що відбувається на рівні моїх стегон.

"Причастя - це обряд відпущення гріхів, коли ти куштуєш кров і тіло Христове та щиро каєшся у тому, що коїла."

Після цих слів я відразу зрозуміла, якого роду причастя мене чекає, але не подала виду, щоб не тішити его пастора своєю реакцією. Молодий чоловік раптово встає з-за столу і впевнено крокує до однієї з полиць звідки дістає пляшку вина та доволі стару на вигляд чашу.

"Встань і підійди до мене, будь ласка," - в цей момент я зрозуміла, що гра почалася.

Голос пастора впав на кілька тонів нижче, його груди тяжко здіймалися від кожного його вдиху і навіть сутана не могла приховати той факт, що він абсолютно не байдужий до ситуації, що розгортається. Я ковтаю слину і боязко підходжу до чоловіка. Весь час, поки я йшла до нього, його очі пильно слідкували за кожним моїм рухом, ніби він збирався з'їсти мене заживо в будь-який момент.

"На коліна," - мені не потрібно було, щоб він повторяв двічі.

Я стаю на коліна перед ним, килим доволі неприємно тисне на мою шкіру, але мені байдуже. Я піднімаю очі вгору до обличчя Кирила і завмираю. Ці очі, цей погляд, яким він дивився на мене вниз, ніби я його найсмачніша здобич, найцінніший трофей. Я могла кінчити лише від цього погляду.

"Добре, - густий баритон чоловіка доринув до мене згори. - Почекай трохи."

Він відходить до столу, щоб відкоркувати пляшку вина і налити в чашу трохи алкоголю, після чого знову повертається на місце переді мною.

"Просто говори "Амінь" після того, що я буду казати, добре?" - Кирило посміхнувся майже по доброму, але мене вже не обдурить його добродушний вигляд.

Я киваю і відразу відчуваю, як його долоня опускається на мою маківку. Це було так невинно і в той же час так гаряче. Легкими рухами він гладив моє волосся, після чого опустив долоню до мого обличчя, обіймаючи щоку і тиснучи великим пальцем на мою нижню губу.

"Кров Христова," - його палець сильніше тисне на мою нижню губу, вимагаючи, щоб я ширше розтулила губи.

"Амінь," - він підносить чашу з вином до моїх губ і я роблю маленький ковток гіркого алкоголю. Я трохи поморщилася від неприємного смаку, на що отримала короткий смішок згори.

"Та не може це бути настільки погано, - я піднімаю погляд і зустрічаюсь з веселими очима чоловіка. Схоже моя реакція на алкоголь добре його розважила. - Тепер почекай, - він відставляє чашу з вином на найближчу полицю. - На жаль, хліба в нас нема, тому доведеться знайти альтернативу. Дай сюди свою долоню."

Я насторожено дивлюся на пастора, але все ж простягаю йому долоню. Він переймає її і відразу направляє туди, куди йому треба.

"Тіло Христове"

Моя долоня опиняється на його одягненому члені. Від такого повороту подій у мене відняло дар мови. Хоч шари тканини приховували його вже явно ерогований член, я могла відчути який він гарячий і напружений. Я закусила нижню губу і важко ковтнула слину, вже малюючи в уяві, що б я могла зробити з ним.

"Відповідай," - голос Кирила вивів мене з заціпеніння. Його долоня знову опустилася на мою маківку, цього разу трохи тягнучи моє волосся за його пальцями.

"Амінь," - мій голос був хрипким і ледь чутним.

Задоволений моєю відповіддю, молодик посміхається і злегка розкриває сутану. Тепер я можу бачити, що під нею не було абсолютно нічого. Вигляд оголеного члена пастора знову розбудив в мені ті хтиві, дикі бажання володіння. Я несвідомо стискаю стегна, вже відчуваючи, як мокне і липне до кицьки моя спідня білизна.

"Не бійся," - чоловік дивиться на мене голодним очима і підтягує мене за волосся ближче до члена.

Мої губи ледь торкаються голівки і я вже відчуваю солодкувато-солоний присмак його предеакулянту. Я востаннє піднімаю погляд, щоб поглянути на його очі, які жадібно слідкують за моїми губами. Я розтуляю губи, щоб легенько обхопити голівку його члена і кілька разів дражливо погладити язиком уретру. Зверху відразу почулося шипіння крізь зціплені зуби і пальці більш наполегливо потягнули мене за волосся, намагаючись змусити мене взяти член глибше. Я ледь помітно посміхаюсь, таємно насолоджуючись, яким нужденним зараз виглядав Кирило. Я ширше розтуляю губи і кілька разів на пробу захоплюю спочатку невелику, потім з кожним разом все більшу і більшу довжину його члена, притискаючись губами до гарячої шкіри і малюючи язиком візерунки на ній.

"Чорт, ти справді насолоджуєшся цим правда?" - хватка на моєму волоссі посилається і я відчуваю, як чоловік починає рухати стегнами, намагаючись ввійти якомога глибше.

Дрібні краплинки сліз збираються у кутках моїх очей, але мене це зовсім не хвилює. Я жадібно беру все, що цей чоловік може мені дати. З куточків моїх губ починає потрохи текти слина і тільки усвідомлення того, наскільки брудно я зараз виглядаю в його очах, змушувало мене битися в екстазі.

"Ось так, візьми все і покайся," - темп чоловіка зростає і я просто віддаю свої губи і рот в його розпорядження, щоб нарешті відчути те, що я так жадала.

Я тваринним стогоном пастор останнє входить і кінчає на мій язик. Ніби спрагла, я з задоволенням випиваю все, що можу отримати від цього члена.

Нам потрібна була лише хвилина, щоб віддихатися і прийти до тями.

"Встань," - наказовий тон не давав жодного місця на заперечення, тому я встаю з колін.

Сильні руки обхоплюють мою талію і несуть до давно забутого столу. Як тільки мої стегна торкаються холодної дерев'яної поверхні, моя спідниця опиняється зібрана довкола моєї талії, повністю відкриваючи огляду мою мокру нижню білизну.

"Вже зачекалася," - чоловік одним рухом знімає з мене білизну і холод приміщення різко ударяє мою мокру кицьку.

Через це неприємне відчуття я намагаюся звести ноги разом, але він не дає мені цього зробити, розводячи їх назад.

"Тепер моя черга," - з цими словами пастор опускається обличчя до моєї кицьки.

Відчуття гарячого язика різко контрастує з прохолодою кімнати і я вигинаюся назустріч його роту. Лоскотливе відчуття збудження тепер переросло у повноцінну напругу всередині. Я, не задумуючись, хапаю пальцями прядки його безладного волосся і притягую його ближче до моєї кицьки.

"То от яке його волосся на дотик."

Відчуття екстазу наростало з кожним рухом його язика, але цього було мало, щоб побороти тугу, що осіла десь глибоко всередині.

"Пальці, будь ласка," - мій голос відчайдушно намагається прорізатися крізь стогони і скигдення.

На щастя, мені не довелося просити двічі, бо вже наступної миті я відчула як мою піхву розтягує його палець. Я б точно продала душу, щоб на місці цього пальця був його член. Але на даний момент мені було достатньо і його пальців, які швидко рухалися, входячи і виходячи з моєї пульсуючої піхви, та його язика, який малював дивовижні візерунки на моєму кліторі. Гаряче збудження розливалося по всьому тілу і я могла заприсягтися, що я була за крок до того, що втратити свідомість від напруги всередині мене.

"Кінчиш на обличчя своєму пастору, як хороша дівчинка?"

ЯКОГО ЧОРТА?!

Мені не потрібна була додаткова стимуляція. Я сильно вигинаюся і притискаюся кицькою до його губ, кінчаючи, ніби в останній раз. Мої ноги тремтіли і ледь мене слухалися, через що я ледь могла їх випрямити.

"Не поспішай, сонце, дай собі час відпочити."