21.10.2023

І попелом розсиплеться душа,

Залишена на мокрому узбіччі.

Чи кожне серце ця надія полиша,

Коли і розум твій, і твої почуття,

Розгублені і повні протиріччя.

В цю тиху ніч, і тихую годину,

Коли душа розірвана болить,

Згадай ту мить і ту людину,

Яка змогла в тобі той вогник запалить.

І хоч слова давно мовчать,

В душі ти хочеш голосно кричать.

Про пережитий біль, солоні сльози,

Про рани, що так сильно кровоточать...

Та мусиш все ж мовчать.