Я мушу вибороти це сонце — для тебе.

Я мушу вибороти це сонце — для тебе.

Крізь дим і попіл, і обпечене небо.

Коли важко, і все сіре стає —

я про тебе згадую,

і тоді душі моїй весело, бо

ти — моя провідна зоря в темнії дні,

ти — моя заграва північна, ти...

Мій сенс для життя. А ім’я твоє

лунає частіше, ніж молитва до Бога.

Я не можу здатися. Я не можу впасти.

Я мушу тримати це світло в руках —

для тебе.

Крізь біль і страх.

Бо ти — моя тиша.

Мій дім.