08.07.25

Навіщо ця душа, коли вона самотня?

Коли в пору нічну вона не спить,

Плетуться сіті, ближче вже безодня,

А в грудях все нудотно щось болить.

Віддам я душу, забери її,

Тобі віддам на жертву, на спокуту,

Гріхів своїх, бажань, породжених в пітьмі,

Й думок, що я вже не забуду.

Не змиють це ні кров, ні сльози,

Сліди примарні, мари дим,

Уже давно затихли грози,

А з ними й голос мій затих.