Тінь останнього життя

Зів'ялим листям, мов самородок честі,

Зітре повстання твоє в голові.

За обрієм холодним наче спомин,

Стихає біль у крижаній крові.

І серце прагне теплоти й спокути,

У забутті купається душа,

Та навіть так, зустріне з лезом лютий,

Коли в очах суцільна темнота.

І скинувши з плечей згорілі крила.

Коли вже по щоках стікатиме смола.

У погляді зірок, у чорнім небі,

Розтане тінь останнього життя.