Час

Щоранку ми народжуємось знову,

Щоденно проживаємо життя,

Щоночі ми зникаємо раптово,

Потроху ми йдемо до небуття.

По колу плетемо свої дороги,

До яких вже не буде вороття.

Постійно відбиваємо пороги

До Бога, в молитвах за майбуття.

Цей поспіх, заробити на життя,

Роками заважає дійсно жити.

Встигаємо лише на каяття,

Бо цінний час зуміли розгубити.