Я пам'ятатиму її такою

Я пам'ятатиму її такою

Якою бачила останній раз —

З очима, повними любові

Мов барви тихі, загадкові —

В пелюстках квітів зупинився час.

Неначе вітер в полі — вільно

Вона ішла... і мить жила.

А я — сьогодні,

завтра — в неволі

Того незримого тепла.

Як тільки ніч прийде остання

Я знов згадаю образ твій —

Цей голос тихого прощання,

Що шепотів мені до рання

І зник в світанку теплих снів.