Бульвари накрила безодня ...

Бульвари накрила безодня

Тривка мов цілунків ніч

У ній причаїлася повня

У повні - сотні облич

У ночі блукають примари

Сновиди і страхи людські

Їх стережуть добермани

Аїда службові пси

Там шкрябеться сумління

пропаще поміж людьми

Там у полоні - прозріння

Сумує за смиренням зими

Зими дощової і тихої

Лютої лиш уночі

Краще весни чутливої

Що кидає в серце м'ячі

Краще за літо пропаще

Напахчене солодом трав

Що волю дає ледаще

Більше ніж сам колись мав

Краще за осінь печальну

Загорнуто золотом  сум

Куди не глянь, все плачу

Від мінорно натягнутих струн

Ліпше зимової ночі

Не знайдеться точно пори

Там спокій і мрій досхочу

І смиренна покірність завжди

Там холод малює шедеври

Сніг заколисує світ

Там пульсують артерії

Від любовних софіт

Усе це немає змісту

Слова взялися самі

Усе через темну зиму

Усе через мої сни