Душа щось там говорила, я не сильно слухаю як зазвчиай

Небо і земля падали летючими медузами

Я зав'язував крават - маки поклонялися отрутам

Ікононічний дим оплакував розбиті світлофори

Декорації кабаре не побачите в театрі вулиць

Кожна хата обливалась соком сонячним і морем

Вишито на стінах пам'ятка, мистецтва голос

А за голосом весна приносить хімію в кишенях рваних

Кожен хто хотів морозів досягав розгублених екстазів

Я не вірю в Бога - вірю в обережність слова

Вірю в Всесвіт - ну а в Всесвіті, той може, є той Бог

Може янголи заплутались в вібраціях - пришили до кроваті

Може, вовк вдруг став собакою - а мріяв буть людиной

Хто хотів, кліпав ярлик бензиновий на кожен свій паркан

Хто хотів, не вірив казкам дикіїм, а вірив у абстракт

Я не вірю у абстракти - бачу повні чаши гвіазд

Пролісок пробився скрізь башмак - настав твій час

Павутиной я вплету ті квіти в вени і серця

Кость за костью, соберу я помаленьку сам себе

Зло - зеленкой, гліной крила - ось тобі хребець

На ребрі ма отстлід дотиків твоїх очей і дум

На спині ма отслід зимки синьой, весни стук

Може осінь не оманювала соплі, нарікаючі на ту любов

Храм великий і самотній я построю - буду я дивитися в метро

Сни кіно, сни янголів незримих

Сни де бачу розмовляю я з тобой

А вікно показувало кішці

Саме неймовірноє кіно.

Кожна шпага - остеохондроз

Я не вмію не писати слово "вовк"

Не забуду снов басейн і рай

В котром очі забувають слово "край"