Пощастило бо йокнуло серце

Немає світла, а на вулиці темно,

почалася тривога, не внутрішня,

а повітряна, і одразу стало страшно

захиталося моє підвіконня.

Вибух. Знову, ще один,

посипалося скло..пощастило

що не на обличчя, бо йокнуло

Щось в серці, і мене не поранило

Бо я встигла.. вибігти в коридор

там стіни товстіші, і умовно безпечніше,

я не знаю скільки пройшло годин,

але для мене ця ніч-вічна.

Я не вірю в бога але молюся,

щоб прийшов мир,

спокій...

і я просто лягла спати без страху.