Грім канонади

***

Здригається громом загублене, сковане тіло,

Всередині - холод, крадеться назовні мечем.

Стояти чи бігти? Без тургору сріблено-біло.

Кричати б у світло, вимовно знімілим сичем.

Рух? - Без надії. Не стримати погляд назовні,

Не збити подію, не змити останній білет.

Зривається небо у душах і в мінному полі.

Затягнуто наглухо сивий, кривавий корсет.

Гримить без упину: кричить у міста́ канонада.

І люди у клітках складають жало́бні світи.

Якби ж тільки тиша - безжально забута принада,

Якби ж тільки очі, безвинні і вже не пусті...

13.07.2025