ВІДБІЛЮВАЧ
- Скажіть мені, хто я? – не звертала модель уваги на запитання.
- Аномалія в емоційному синтезаторі, напевно, - відповідала вчена у блакитному колезі у зеленому.
- Ти – модель штучного життя, - повідомляв вчений нелюдському суб’єктові. – Прототип-версія. Проводили третю хвилю схематичної діагностики. Як ти пов’язала базові дані про людську фізіологію зі своєю особистістю? Що тебе підштовхнуло це зробити?
Модель на ділі відчула напругу, страх поглинав її… механічну душу. Шоковані очі і явні емоційні показники на металевому обличчі фіксувалися дроном і групою вчених. Тіло перебувало у неактивній фазі, і саме це підштовхувало вчених вести далі розмову:
- Чому тебе хвилює відсутність шкіри? – питала жінка у блакитному комбінезоні.
- Бо… Я – людина. Як може бути інакше?
861611598
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Тенебріс12.10.2025 22:33
Текст читається досить легко. Він швидкий, емоційно насичений та зрозумілий, тому вже менш ніж за годину я повністю прочитав цю невеличку оповідь навіть не відриваючись від тексту, бо затягує досить сильно... Ну якщо ви звісно як і любите цікаві, мрачненькі й депресивненькі твори)
Сюжет 8/10 (оскільки були моменти які мені здались трішки заїждженими та класичними), проте по традиції спойлерити не буду. Оповідь про солдата, на ім'я Коул, який тяжко переживає посттравматичний синдром, постійно ловлячи кошмари та приступи агресії. Він рефлексує над своїм минулим, осмислюючи скоєні ним злочини та свою нездатність знайти місце у мирному житті, трагічну втрату родини та те що він не може вже на це все вплинути. Події відбуваються у похмурому, антиутопічному світі, де правлять технодиктатори та ведуть безгулзді війни.
Як завжди за авторством Verdis Que мене вражає атмосфера. Автор знову зміг ідеально створити відчуття безнадії, напруження й тотальної депресії..) Але це все без перебільшення та з актуальними темами: впливом штучного інтелекту на суспільство, підтримкою ветеранів та важливими соціальними проблемами, що є близькими й для нашого світу, та я б навіть сказав країни...
В усіх рядках відчувається що автор пише легко і впевнено, та головне розуміє про що пише. Помилок тексті не має, або мінімум, русизми також відсутні, тому на мою думку до того ж це і якісний український контент, який я б оцінив як 10/10.
Також, в кінці автор не дає, як мені здалось, остаточного фінулу. Це дає можливість самому домислити свій кінець, та задати собі питання, задуматись над тим, що щойно прочитав.
⋯
Тенебріс12.10.2025 22:27
До частини "4. Відбілювач - фаза чотири. Деформація реальності."Я можу допускати, що і Марго не вижила...
⋯
Бін Ді (Террі Норд)11.10.2025 14:55
До частини "4. Відбілювач - фаза чотири. Деформація реальності."😱😱😱😱
Капееець! - сказала читачка і втратила свідомість від шоку й несподіванки, бо сподівалася на відкритий фінал*
⋯
Verdis Que11.10.2025 15:30
До частини "4. Відбілювач - фаза чотири. Деформація реальності."Вибачте. Не втрачаю хисту)
⋯
Тенебріс10.10.2025 16:18
До частини "3. Чорнило - фаза три. Акварель спогадів."Дочитач на одному диханні, дякую
⋯
Тенебріс10.10.2025 00:18
До частини "1. Монохромія - фаза один. Сомнія-буття."Спойлер!
Я якось так з кращим другом і познайомився хех)
⋯
Mія Море10.08.2025 11:49
До частини "0. Пролог."Мені подобається стиль написання, легкість в прочитанні і сама ідея. Все так доцільно виглядає.))
⋯
Бін Ді (Террі Норд)04.08.2025 22:15
До частини "0. Пролог."Ох, люблю коли в кінці розділу питання-інтрига🫶
⋯
Артур Сіренко01.08.2025 23:38
До частини "3. Чорнило - фаза три. Акварель спогадів."Цікаво. Метафорично. У міру метафізично. Успіхів!
⋯
Anna Akimova31.07.2025 13:11
До частини "0. Пролог."З перших абзаців видно, що автор пише впевнено й легко. Він уміло грає словами - дієсловами, іменниками, прикметниками - ставлячи їх часом туди, де, здавалося б, їм не місце. Але саме в цій несподіваній гармонії народжується не просто текст, а майже музична композиція. Ідея теж захоплює. Вона не лише цікава, а й актуальна.
⋯
⋯
Спойлер!