Чи можна жити в мирі - спитаєш ти?

Де стільки сліз, і болю, і біди…

Де кожен день — мов бій за правду й хліб,

Де навіть вітер — мовчазний свідок кривд.

Та мир не десь — він починається з нас:

З душі, що не бажає зла щораз,

З рук, які не тиснуть кулака,

А сіють хліб — замість вогню й свинця.

Чи можна жити в мирі? Так, можна й слід.

Якщо любов сильніша за обід,

Якщо дитина спить без страху в ніч,

І мама не стискає серце — "лиш би встиг…"

Мир — не мовчання, і не зломлена лють,

Це коли люди бачать в людях суть.

Коли не ділить прапор чи акцент,

А спільна мрія — світ без барикад і стін.

Так, можна жити в мирі. Все — в руках.

У кожному погляді, слові, кроці, снах.

Бо мир — не дар, не спадок, не наказ.

Це вибір. Наш.