для деяких спогадів не треба фотографій

для деяких спогадів не треба фотографій,

нотаток, сувенірів - усього того мотлоху.

достатньо просто думати,

що то був ти.

лишень питаннячко:

чи дійсно то був ти?

лічильник рóків -

лічильник для банкнот.

бо час - це ж гроші,

вірно?

приємно зрештою натрапити удома

на бісовий старий блокнот.

згадати, як виривав із нього

чисті аркуші,

а потім псував чиїмись:

іменами, номерами -

химерами.

писав дати, аби не розгубитись.

як добре, що він не став щоденником -

тоді б я прочитав про себе.

про себе - про безталанного дурня.

лишень нав'язливі думки:

чи дійсно то був я?

чи то вже був хтось інший,

кого я встиг забути?